Z около Площади Испании в Барселоне
РІК – авторський документальний проєкт Дмитра Комарова
Фільм РIK Я постійно його зупиняла, переглядала сцени багато разів, робила скрини, гуглила про епізоди. За те, що цей фільм стане у центрі національної пам’яті, напишуть інші. І за професіоналізм теж багато говорити не треба, фільм візьме усі премії, на які буде подано. Цікаво зачекати на наступну роботу команди — хто зміг такий фільм зняти, може спробувати і ще раз вище голови стрибнути, Україні потрібні культурні скарби. Коли дивилася, думала і на зовсім абстрактну тему. Що всі навички, здобуті до війни: нагляд, культурний кругозір, робота з небезпечним важким матеріалом, професійні звички, побутові звички – все знадобилося – кожному на своєму місці. У когось були не такі центрові місця та масштаби роботи, як крісло президента, військовий центр управління чи камера журналіста, але цей рік усі українці всього світу билися всіма способами і так відчайдушно, як тільки вміли. Як тільки ми вміємо і більше ніхто.
РІК – авторський документальний проєкт Дмитра Комарова
1 частина
2 частина
Скрины:
24.02.2023 Тель-Авів, площа Габіма. Мітинг «Вкрадений рiк»
Школа в Сабаделе: Путин за решеткой
Now at one of the schools in Sabadel. The photo was sent to me with the comment «Children don’t want war, they want a bright and transparent future, so the world should hear their voice and do everything possible to stop terrorist russia.»
Сейчас на одной из школ в Сабаделе. Фото мне прислали с комментарием «Діти не хочуть війни, вони хочуть яскраве і прозоре майбутнє, тому світ повинен почути їх голос і зробити усе можливо щоб зупинити росію терориста»
И ноты есть у нас, и инструменты есть: Комиссаров и Москальков выступили перед вагнеровцами

Культурный фронт Z в Луганске. В серой пижаме — ранее никому не известный композитор Андрей Комиссаров, рядом справа — такого же ранга певец Сергей Москальков.
Московский композитор Андрей Комиссаров и до войны не отличался прогрессивными взглядами. Это был человек патриархальный, мало видевший в жизни и стремившийся залезть куда угодно, лишь бы получить толику известности. Так, он предлагал себя в качестве композитора для полностью женской оперы «Журналистка» и пытался выиграть хотя бы каталонский конкурс, для чего искал стихи на уже готовую музыку. Но бумажками нельзя прикрыть творческую пустоту, а списками никому не известных произведений — конституциональную бездарность.
Соратники по музыкальному цеху не уважали Комиссарова и за глаза смеялись над его потугами. И почти все они уехали из обезумевшей страны. А Комиссаров остался, потому что он нигде больше не нужен. И теперь его CV пополнит благодарность от Луганского театра обороны. А возможно и от ЧВК Вагнер: за обогащение культурного опыта бывших зеков — маньяков, насильников, педофилов и убийц. За выступление перед аудиторией из штурмовиков на оккупированной украинской земле. За поддержку первой линии геноцида украинского народа. Какая формулировка, на ваш взгляд, более удачна? Читать далее


















