Десь по дорозі з Варшави до Львова
Сидячи в літаку, я розмірковував над тим, що зараз відбувається вдома. Звісно такі думки приходять мені кожного дня, але тут якось було по-особливому, адже через пару годин я мав би перетинати Рава-Руську. В аеропорті вже чекала машина з блаблакару.
За що я любив(-лю) свого часу автостоп і подорожі автівкою, так це за те, що у компанії різних людей та в умовах довгої дороги — ти маєш змогу швидко та доступно отримати вижимку «про головне» та зріз стану справ, що турбують звичайних людей.
Аеропорт Шопена, парковка, в машині сидять вже четверо і… запах перегару від найстаршого, що задрімав до моєї зустрічі із ним. Фокус група репрезентує різні верстви населення: Володя (власне водій), 25, працює таксистом у Варшаві; Юліан, щось більше 22, східняк, забезпечений студент, що працює; балакучий батяр зі Львова, якого кинули на бабки і вкрали планшет, був в Ізраілі та ще десь; мужик на підпитку біля 40, що дрімає, ви його уже знаєте.
560 кілометрів, 5 пацанів, 6 годин групової «мізкової» діяльності Читать далее
